Ікона, виконана на натуральному дереві липи із застосуванням традиційної візантійської техніки водяного золочення. Після термічної обробки дерево покривається позолотою з 22-каратного сусального золота. Ікона написана яєчною темперою для більш якісного виконання і високої стійкості фарб.

Присутність Богородиці особливо відчувається на горі Афон, так само як і в житті всіх, хто звертається до Неї. Її образ пронизує наше існування, надихає, втішає і виховує: іноді безпосередньо, а іноді через Її зображення — святі ікони. Незліченні імена Її, як незліченні і Її образи. Кожна ікона зберігає свою історію явлених Нею чудес.

Богородиця Відрада і Втіха

Святогірська ікона Богородиці "Відрада і Втіха", або Богородиці Парамифії, зберігається в монастирі Ватопед. Колись ігумен цієї обителі щовечора після служби передавав ключі від монастиря воротарю, щоб той замикав ворота на ніч. 1320 року, 21 січня, ігумен почув глас, що йшов від ікони. Та застерегла його, наказавши не відмикати воріт, а зійти на монастирські стіни й оборонятися від розбійників, які задумали проникнути в обитель. Обернувшись до ікони, чернець побачив Немовля Ісуса, що намагається долонею прикрити уста Богородиці. Ісус бажав, щоб ченці не почули Її гласу і були покарані, але завдяки заступництву Богоматері змінив гнів на милість. Атаку розбійників було відбито, а ікону після цього дива перенесено в окрему каплицю, названу на її честь.

У цій каплиці Богородиця "Відрада і втіха" зберігається донині. Один раз на рік — 21 січня, у день святкування ікони, її переносять до головного храму і залишають там до святкування Стрітення Господнього. У цей час їй щовечора співають канони, а в каплиці Богородиці Парамифії служиться божественна літургія.